Мені достатньо на землі любові, Є в мене навіть більше за потрібне. Прийми від мене, так, без передмови, Без дякування й обіцянок хибних: Прийми з простягнутих моїх долоней Вітрила кольору зимовий захід, Велике сонце, що гаряче знову, Прийми. Біль суперечок, ладо, злагодь, Мізерний сумнів що між нас літає, Останнім снігом м’яко постіль криє, В надії світом володіти, снами... Та нас штовхає в нездійсненні мрії. А ми… забути … кинути звичайне Ураз, те з чим зрослися ми до болю… Талан не вільні бачити в случаї, Поринувши в мрійливості осоння.