Зеленоокі (Лирика)

Милі, шалені, безбожні ті очі,
Що мати-природа обом нам дала.
Коханням, на жаль не освячені ночі.
Навіщо ж зустрілись, як щастя нема?

Не приголублю тебе я сьогодні
Та і на потім не лишу тепла,
Все то є гарним, здавалося ззовні,-
То не вина, то є наша біда.

Не зрозуміли, а каятись пізно.
Мати-природа була не права...
І не молила про щастя я слізно -
Очі одні, а душа не одна.

Свидетельство о публикации № 16062007104955-00030189 на Grafomanam.net

Читателей произведения за все время — 4, полученных рецензий — 3.

Голосов еще нет