Ти станеш ще мудріший та сумніший,
Та будеш проклинати тую мить,
Коли мене до серця пригорнувши,
Ти захотів у небуття піти.
Чому ж ти вчора був такий ласкавий?
Чому то знало наше немовля,-
Тому й хотіло народитись, ніби знало,
Що тато любий й мати не сумна.
Але минуть літа та десь на волі,
В безкраїм просторі, на самоті
Тобі захочеться безмежної любові,
Що я та мій малюк уже знайшли.