Брутальнішою за літо,може бути тільки смерть
(Проза, содержащая ненормативную лексику)
Якесь дурне літо,хочеться послати його під три чорти,та це ж нічого не змінить.Упс,наче я цього не знала. *Завжди здавалось,що літо оголяє інстикти,ігнорує розум,а з ним і якісь щирі почуття (не дивуватимуся,якщо романтики зі мною не погодяться,але мені байдуже чи що). *Завжди думала,що погано почувати себе використаною,але ж ні,найхуйовіше почуття - це незатребуванність (не знаю чи існує таке слово,але ви зрозуміли). *Завжди говорили мені,що переживши важку хворобу, почнеш цінувати різні життєві дрібнички.Але ніхто не сказав,що ти цих дрібничок будеш боятися. *Завжди,коли у фільмах помирали близькі головних героїв (або ж вони самі ),знаходився якийсь саркастичний коментарій,і було дуже круто щось молоти почуваючи себе захищеною,а отже трохи зверхньою.Але ніхто не попередив,що за пів року смерть може забрати двох близьких друзів.
P.S. Не хочеться здаватися сопливою,та й не хочеться корчити з себе "залізну леді".Проте я ненавиджу це жорстоке,з неприкритою грубістю, літо.Воно наче стало висновком у практичній роботі під назвою "Життя".