вимкніть зорі, бо пізно я не хочу сміятись залишіть наодинці в полоні журби Я вже сплю і немає на що сподіватись, бо загублено мрії мої... Чуеш,серденько б'ється ? То камінь шляху, по якому я йтиму поволі Пробиватимусь мовчки крізь світло й пітьму і шукатиму кращої долі... А ти все блукаєш у сутінках, шукаючи сенс новий Ти мариш у вирі спогадів, ти спиш,та без сновидінь А я серед барв і світла, Буденного тла життя Я граюсь зі світом в хованки, Шукаючи забуття... З нещирістю посміхаемось Тамуем сердечний біль Поволі,все ж віддаляемось Будуємо стіни глухі Сміємося з божевільності - Втрачаем здоровий глузд.. І мовчки кидаємо слухавки Бо думаєм,що праві Вигадуєм суперечності - Без них неможливо жити .... Чи краще у світлій вічності спокійно і щиро любити ?