гарячим льодом,
прохолодним сонцем,
бурхливим океаном,
вітром, що без меж
моє ти розриваєш і лікуєш серце,
я вчуся сій майстерності...
і теж :
льодовим скалком - в серце,
вогнеметом - в душу,
по тілу - ласкою води і суховієм по очах...
та не тобі, учителю... ще мушу
навчитись гамувати.. страх...
2008
****************************
навчилась - більше не боюсь!
і, отже... ТИ доп*єш сю чашу!
я хуртовиною промчусь
там, де жила надія... наша..
там, де плескалася жага
у хвилях місяця улітку -
я розтрощу! все-все! сама!
залишу лиш пустелю!... й хвіртку)
23:04:56 12/05/2012