Квітла вишня, квітла слива, та й бузок вже квітне… Ні, не в змозі я, й не сила… в забуття колишнє… Ніби речі, що зносились, ніби, що непотріб… Болем я занапастилась, Господи, то в котре? Квіт кульбаби, квіт тюльпанів, квіт бузка… То з п’яну… Раптом, думаю, в останнє… раптом рік останній – Я несу букети в хату, щоб зігріти душу… Їй же - всесвіту не стало... Тужить. Тужить. Тужить. Квітла вишня, квітла слива – не розквітла доля. Не помітила, щаслива, як живуть довкола, Бо, створив для неї казку непомітно й тихо, Той, єдиний, що кохав, та й захищав від лиха….
Квітла вишня квітла слива, не квітне троянда - Бракне сили - його сили, сиротині саду…