Така беззахисна і ніжна,
Як квітка вранці навесні,
Світ мрій таємних дивовижний
Шукала. Навіть уві сні
Летіла подумки до нього...
Та річь ,напевно, була в тім,
Що спокій серця крижаного
Не зможу полум'ям моїм
Зігріти і в очах холодних
Безжальна відповідь луна:
У нас немає шансів жодних
І сподіватися - дарма.
Нестиглі яблука кохання -
Необережний в прірву крок,
Як попередник розставання
Для двох блукаючих зірок.