З пташками
http://maysterni.com/publication.php?id=73117
це спасіння мені –
зізнаватися серцю у холоді,
застилають сніжинки
прозорих річок голоси,
помовчи...
я стомилась
співати у білому золоті,
але ці кілька нот
не забудь,
до кінця допиши.
у пташиній природі –
ховати жалі під заметами,
на морозі не плачуть, –
нещадна зима до невдах,
тільки там, в небесах,
білий млин
розтрусив своє плетиво -
накриває крилатих від стужі…
а я ж то не птах…
кілька нот у чернетку
з моїми убогими римами,
у лещатах із льоду
холоне, німіє рука.
ти пробач, що живу
нескінченними,
довгими зимами, –
по-пташиному сильна,
та тільки
по-людськи – слабка.
________________________
Птичье
как спасение мне –
сознаваться душе моей в холоде,
застилают снежинки
прозрачной реки голоса,
помолчи...
я устала
петь песни по-белому в золоте,
но те несколько нот
до конца
пусть допишет рука...
это в птичьей природе –
скрывать все печали ненужные,
на морозе не плачут, –
зима беспощадна к слезам,
только там, в небесах,
старый мельник просеивал кружево,
накрывая крылатых от стужи.
а я ж - не в крылах...
пару нот в черновик -
всё с моими убогими рифмами,
и в тисках изо льда
замерзает, немеет рука.
ты прости, что живу
бесконечными,
долгими зимами, –
так по-птичьи сильна я,
и только по-женски – слаба.
.......................