ВЕДМЕЖИЙ СУД
Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попеластий Віл
На панській винниці пив, як мошенник, брагу,
Їв сено, і овес, і сіль.
Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки.
Давай вони по-своєму судить
Трохи не цілі сутки.
«Як можна гріх такий зробить!
Воно було б зовсім не диво,
Коли б він їв собі м'ясиво»,-
Ведмідь сердито став ревіть.
«А то він сіно їв!» - Вовки завили.
Да судді річ його спочинку перебили,
Бо він ситенький був. І так опреділили
І приказали записать:
«Понеже Віл признався попеластий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за гріхи його четвертувать
І м'ясо розідрати суддям на рівні часті,
Лисичці ж ратиці отдать.
Лисица подала судье бумагу:
Что видела она, как цвета пепла Вол,
В усадьбе президента пил, как мошенник, брагу,
Ел, сено, и овёс, и соль.
Судьёю был Медведь, а Волки нарсудьями.
Давай они его по-своему судить –
Всего лишь сутки дело обсуждали:
«Как можно было так чудовищно грешить!
Ведь было бы всё чудно и прекрасно,
Когда бы Вол спокойно кушал мясо!»
Медведь сердито стал кричать:
«А то он сено ел!» Волки завыли.
Вол попытался что-то возражать,
Но судьи его тотчас перебили,-
Мол, сытый, – нечего ворчать.
Решением своим постановили:
«Свою вину подсудный Вол сумел признать,
Что ел он сено, соль, овёс, другие сласти.
За этот грех его четвертовать,
А мясо разодрать для судей в равной части.
Лисице же копыта все отдать».