Ростуть собі ялиночки горді й величаві,
Мають вони шапки білі та яскраві.
Мороз тії шапки сріблом посипає,
А ялинкам байдуже,їх він страхає.
Хоче морозенко діток налякати,
Ущипнути носик,вигнати до хати.
Але діти весело бігають, сміються,
До своїх хатинок, аж ніяк не рвуться.
Летять їхні саночки із гірки на гірку,
Мороз боком дивиться,от от заплаче гірко.
Не злякати морозенку діток галасливих,
Та не заморозити носиків сопливих!