ланцюжок (Лирика / стихи о любви)

На підвіконні квітне шавлІя.
То  вІдголосок згубленного літа.
Питання недоречне:
- Як тут я?
Тут  добре!
Навіть  не кімнатним  квітам.
Мене, цинічну, спробуй тепер, зваб,
На  лестощі  я вже не відгукнуся,
Не цим ім’ям  мене завжди ти звав,
Що зараз вибрав, викликавши усміх
З легким жАлем. Розчарування то,
Такий, ледь чутний трунок, ледь  помітний,
Запізно пишеш. Є у мене той,
З ким, незалежно пори року,  квітну.
Та й ти… плекаєш чийсь тоненький стан,
То нащо нам ті любощі екранні?
О! Відповідь брутальна і проста -
Наш витвір був  взаємно геніальний.

Авторский перевод.

Цепочка.

На подоконнике цветет  шалфей,
Потерянного лета отголосок.
Как  мне живется здесь и не твоей?
Напрасны и бессмысленны вопросы.
Здесь хорошо, моим цветам и  мне.
Я изменилась, лесть мне не по нраву.
К  той многочисленной чреде  измен,
Я причисляю имя, что поправил,
По- новому решив меня назвать
И  вызвав огорчения усмешку,
Лишь на секунду.  Что мне горевать?
Я выбор сделала.  Давно.  Успешно.
Да, ты ведь тоже, говорят при Ней,
Зачем же  пылкость поверять экрану?
…А  нет печальней повести, древней,
Чем та,  что  мы  сыграли гениально.

Свидетельство о публикации № 08012012185851-00248507 на Grafomanam.net

Читателей произведения за все время — 6, полученных рецензий — 0.

Голосов еще нет