Може й провокацiя,
Та сказав хтось жiнцi,
Шо з’явилась нацiя –
Новi українцi,
Шо ми чули в тим селi?
Хочу ж знати бiльше -
Може то, як москалi,
А , може, ще гiрше.
I сказав менi Панас –,
Люди то хорошi,
А вiдрiзняються вiд нас
Тим, шо мають грошi.
Теж менi ще фахiвець,-
Записав у злиднi,
Ось, дивись у гаманець
Маю рiднi гривнi,
Ще й заначку заховав
В тещi на полицi,
Шо? I я вже зараз став
Новим українцем?
I сказав менi Степан,-
Ну, даєш ти, брате,
Хоч ти нинi вже i пан,
Та пан дурнуватий.
Iм тi гривнi, як нам вошi –
Дiлером по факсу,
Наша гривня – то не грошi,
грошi для них – бакси,
I вони їх всi тримають
У великих банках,
I на них пьють i гуляють
З вечора до ранку.
I додав Петро Кугут -
То є чеснi люди,
Бо, як скажуть, шо вкрадуть,
То вже так i буде.
Отакi вони вже люди –
Новi українцi,
З дiточками роз’їзджають
Десь по заграницях,
А замiсть горiлки п’ють
Вiску або джину,
Бо на все, що звикли ми,
Винайшли замiну.
Як вчесав я по стiнi –
Треба щось робити,
Дуже хочеться й менi,
Як вони, пожити.
Не такий вже я дурний –
Викрутився круто.
Бакс не маю – сало є ,
А то тверда валюта,
А з банькАми ноу прОблем –
Хоч десьтилiтровi,
Запишiть мене, будь ласка,
В українцi новi,
Хоч не потребує тiло
Вiску ту задаром,
Але щось аж закортiло
Зранку на Канари!