Людина із моря (Лирика / пейзажная)


Для тебе усміхнеться морем серце
І хвилею ударить по човну.
Зеленою водою обернеться
Тепло моїх обіймів, я здійму
Навколо тебе хвилі легкокрилі,
Які омиють розум від турбот.
До них я залучу пісні стосилі,
Які піднімуть вище всіх висот –
До неба, де радіють ясні зорі,
Де разом ми тепер на самоті.
Я був колись людиною із моря,
А став душею наших двох життів.
© Назарук Владимир, 19.09.2011 в 22:33
Свидетельство о публикации № 19092011223336-00232931 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 12, полученных рецензий — 1.
Голосов еще нет