я стану вербою, як раз в передзим*я. прощаюсь з тобою нечутно, незримо... та й щоб заволала - ти те не помітиш... тебе я кохала й кохаю... не віриш... та те й не важливо, важливо, що в мені! і сим вже щаслива... а ти.. просто геній. я стану вербою... якраз на Великдень зустрінусь з тобою, зів*яну - ти викинь...