Виноградним гроном, серце Розсипається у грудях. І солодким видається День, що тільки має бути. Сліпить листя золотаве, Осінь грає кольорами, Так що майже забуваєш, Що зима не за горами. День ще лагідним промінням Нас дарує, тепло й радо Та в нічному сяйві стинуть Зорі – грона винограду.