Бо її я десь там загубила,
Де поля, терикони, дерева.
І знайти не змогла, не схотіла,
І тому покохала напевно.
Тут, здається ,я жити не зможу
Без повітря під місячним сяйвом.
Кожен день я із себе виходжу,
Я бездушна, тому це звичайно.
Я прошу ,терикони чарівні,
Збережіть мою душу навіки.
І ,колись я приїду опівдні,
Та дізнаюсь про зміни великі !