Застиглого чекання
вже зібрані й повязані снопи
вервечкою із сплетенних тривог.
Мовчання
зібгАних молитОв,
страждання всотую у кров
затихли щоб
і більше не кричали,
крыльми не били
знов і знов
думки
гортаєш серцем,
та бессоння
звиває
мрії в прожиті світи.