Небесна даль (Лирика)

Небесна даль, там вчора ніч блукала,
І місяць тихо захід сонця проводжав.
Спустилась тиша ,зірку я впіймала
Та понесла тобі, щоб більше не страждав.

Солодка мить нестримного бажання,
Нас захопила наче течія,
І зрозуміла я, що буде це в останнє,
Коли ти мій, а я любов твоя.

Ми розійшлися ,ти на захід я до сходу,
Але ,чомусь так тягне мене в ніч.
І я перетворилась в чисту воду,
А ти не зрозумів у чому річ.

Благаю вітер ,пронесись по полю,
Та повертайся знову до душі,
Бо буде ніч блукати ,а з тобою
Нам більше не зустрітись навесні.

Небесна даль ,там вчора ніч блукала,
І місяць тихо захід сонця проводжав.
І інша мою зіроньку впіймала
Та понесла тобі ,а ти мене згадав…

© Щербань Ольга, 05.02.2011 в 21:19
Свидетельство о публикации № 05022011211922-00201821 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 6, полученных рецензий — 2.
Голосов еще нет