Про вас, сучасники, про вас, мої шановні,
Бо ми - рухома сила України.
І нам разом творить своє майбутнє:
Велике, сильне, світле і стабільне.
Де дух козацький , де його поділи?
Невже і досі в полі він блукає?
Ми - українці, ми - козацькі діти,
Єдина справа всіх нас воз’єднає.
А що самі? – Сидим, як миші в норах,
Свобода слова - та казать нема що.
А може “патріот” живе у кожнім,
Та спить він в глибині душі хіба що?
Хто зна, проснеться ж бо коли він,
Чи буде вирушать на добрі справи,
Його будить повинні лиш самі ми -
Нам лаштувать майбутнє рідної держави.
Єднаймося ж ми, діти України,
Лише разом ми дужі та могутні,
Пройти зуміємо крізь всі затори,
Мов землетрус, усі здолати кручі.
Бо ж ми - слов’яни, братія велика,
Незламні та стійкі! Ми - патріоти,
Давайте діяти разом назустріч щастю,
Нехай позаздрять нам усі народи!
О, рідна нене, Україно-мати,
Зростила нас, твої ми рідні діти.
Народ наш волелюбний не здолати,
Лише добро ми прагнемо робити.
Ніколи не покинемо, матусе,
Нехай тебе не мучать ці сумління.
Я обіцяю, що твоє майбутнє
Збудує гідно наше покоління!