Недоглянутий досвід життя між рядків Вірно служить на користь зростання любові До нерідного міста, що ліпить плітки І тримає зневагу у кожному слові. Крізь блискучі вітрини, дороги, метро Абсорбується сум пожовтілого листя І стискає занедбане, хиже нутро, Безнадійно гіркого, великого міста.
І тепер я належу до сірих людей, Що зрослися з буденністю, з нею зігнулись; Амальгаму бажань і нестримних ідей Проміняли на зашморг заплутаних вулиць