Не йди!Не йди!Не йди!
не відпускай мої долоні!
Де ти?Де ти?Де ти?
я знову наче у полоні.
Навіщо полеталі,
навіщо мрії тліли,
навіщо не сказала,
що не мене кохала...
Занурилась у море мрій,
мене морила болем,
порізана кинжалами надій,
пішла гуляти полем...
А я блукав у хмарах,
у пошуках твоїх очей,
зникав наче примара,
у срібнім мареві ночей..
Покохай!Мене покохай!
що би серце шалено кричало!
Тримай і не відпускай!
Кохай, що би повітря не вистачало!
Кохай мене, як птаха небо,
кохай у багатстві і потребі!
Покохай, як я тебе покохав!