Коли солодкими вустами вона щебече про любов - Грайливо тiшишся перстами, тамуючи бурхливу кров, Коли всмiхнеться i в обiйми впаде тобi, мов кошеня, Тодi вже поклику не стримуй, цiлуй, кохай – вона твоя… Коли усмiхнена й щаслива, прилине до твого плеча, В очах схова iскринку дивну i спатиме, мов дитинча, Коли вночi зiмкнеш повiки та зморить врештi тебе сон, Тобi присниться, що навiки, душа звойована в полон… Коли прокинешся ти ранком, то страх не дасть вiдкрить очей – Бо в тебе в серцi вiчна рана - то сум у самотi ночей…