Крiзь браму дивовижних снiв Думками цей я день полишу I в хвилi… вiд вiстря кутiв, У велич, в небуття, у тишу… Мабудь я кину наздогiн, Якусь образливу дурницю… Не слухай i менi не вiр, То сумнiв, нiби хижа птиця… А вогник свiчки мерехтить I яблук ароматом тане… З чужих загублених свiтiв Кохання вiтер п*ю ковтками… Але вiдлунням у душi, Слова безжальнi та вразливi... Квiтневi йдуть без нас дощi, Чи будем ми в травневих зливах?