На двір
ти вийдеш, станеш біля хати…
Ковтни
повітря, посміхнись до неба.
Не вір,
що тебе можна не кохати.
Скажи,
кого кохати, як не тебе?
Твоїх
торкнулись вуст рожеві зорі,
Тремтить
яскравий промінь у волоссі,
Затих
в очах зелений сполох моря.
На мить,
ну, як тобі таке здалося?
Цей вірш
нехай тобі шепоче вітер.
Життям
платити сумніву не треба.
Облиш,
як тебе можна не любити?
Затям –
кого любити, як не тебе?
Цей твір
для тебе стану малювати
Дощем
або веселкою на небі.
Не вір,
що тебе можна не кохати.
Ти що?
Кого кохати, як не тебе?