Буду вітром твоїм я і полем,
І дощем серед пекла пустелі.
Буду хвилею теплого моря,
Або птахом, літає, що в скелях.
Ти мене покохала даремно…
А чи саме того ти хотіла?!
Пам’ятаю любов ту шалену,
Що у серці твоїм пламеніла.
Ти, як хмарка, до мене… летіла…
Ти, як зірка, що в небі палала,
І Любов’ю яскраво світила,
А для мене було це замало...
Ми кохали обоє нестримно,
Ми від болю того шаленіли…
Ти пішла, я тебе не затримав,
Але очі чомусь… запітніли.
Мої руки бажали летіти,
Мої ноги до тебе зривались.
Але з місця не міг я ступити…
Бо кохання тоді заблукало.
І з тих пір ми Кохання … шукали…
І чи є та Любов… сумнівались.
Скільки ми тих шляхів … подолали.
ВИ… з Любов’ю… не зустрічались?!