Подихом відродженого щастя ти зраджуєш мені.
Чи відчуваєш ти мою присутність у твоєму житті?
Лише легка невідчутність плину років залишає нові зморшки на моєму обличчі.
Ніжність твоїх рук спогадами пестить мою душу.
Невід’ємним в моїй буденності стало бажання тебе.
Відкриття неназваної жодним іменем зірки в блакитному полотні твоїх очей.
Розхристана та потерта самотність ночей моїх.
Жаданий ти, жаданий.
Звільнитися не можу від жаги, що змушує палати, горіти, бажати тебе до нестями, що захоплює в полон всі думки вчорашні, сьогоднішні, майбутні.
Ти - моя нездоланне бажання із пекучим зіллям чарівності.
Ти - моя персональна суміш ніжності і мужності.
Звідки ти прийшов і куди підеш?
Залишишся ще на годину чи зникнеш назавжди?
Жаданий мій, жаданий.
Скільки ніжності можу подарувати тобі, аби ж ти тільки знав.
Скільки дотиків веселкових я притаїла для тебе.
Скільки цілунків світанкових, росяних хотіла показати твоїм вустам.
Жаданий мій, жаданий.
Чи дочекаюся тебе?
Чи не зборознять роки зморшками поле мого обличчя в очікуванні ?
Чи не втрачу з часом сили почуття?
Чи збережу в свідомості красу і силу любові до тебе, чи вітри нового розвіють пісочні мої мрії?
Жаданий мій, жаданий.