Ліс тінистий і премудрий,
Бачив ти чимало в світі.
Не шуми під вітром сумно,
А скажи, де мудрість скрита.
Ліс величної спільноти,
Прочини свої таїни.
Потребує люд турботи,
Де знайти для цього сили?
Ліс одвічної свободи,
Що є справжнім в цій юдолі?
Як відчути дух природи,
Дух безмежності і волі?
Але ліс мені шепоче,
Шелестить зеленим листям:
"Якщо маєш серце й очі,
Знайдеш відповіді, звісно".