Собаки дивились у своє відображення Вода провідниця їх самозакоханості Грім хвилював хутро, опускав хвости Блискавки живили їх мікросхеми та батарейки Без них вони схожі на плюшевих іграшок Неповоротких, тендітних та сонних Саме тих, що лежать у твоїй різнобарвній сумочці Разом із складеною парасолькою Бо дощ то провідник самозакоханості
Десь на заході лінії електропередач Сушили вишиванку неба Птахів, що невчасно опинились у цих краях Пристрасно здерту вітром мозаїку листя