І щоби Ви постійно поспішали
На свій трамвай,
І геть не помічали,
Що десь на інших коліях й шляхах
Хтось мислить Вас,
Близького, як відчай,
Й чужого, наче вдала гра актриси
Хотілося б зустріти Вас лиш раз
У тому місті,
Де мільйони справ,
На перехресті тисячі доріг.
І так зустрітись,
Щоби зупинитись
Від того погляду на вічність, на весь вік
Щоб Ви мене ніколи не шукали
В міському божевіллі,
Але запам’ятали ,
І вирізнили серед всіх жінок,
Як мрію вільну,
Ту, що не впізнали,
Ви в цьому місті, де відвічний смок
Щоб Ви жили спокійно, як і завше.
Любили книги.
І гарячий чай
З фруктовим мармеладом смакували.
І в образах близьких,
Як той відчай,
Моє ім`я зненацька упізнали…