Невротичний сміх... (Лирика / философская)

Невротичний сміх?
То пусте.
Нескінченність днів?
Промине.
Святість осені  б лишити без прикрас,
І проникнутись жагою жовтих мас

Надто швидкий час?
Відпусти.
Вразять очі з фраз?
Просто йди.
Мати крила б і летіти без мети,
Закрутити, завихрити, замести

Не відходить сум?
Не чекай.
Маєш безліч дум?
Відчекань.
Золотаві коси часу і прощань,
Доторкнуться дуже швидко, без вагань

Безпроблемність слів?
Самота.
Безтурботність вій?
Ти не та…
І не думай повертатися назад,
Листопад зміни на ясний зорепад

Непройденний шлях?
Маєш вік.
Безпідставний страх?
Більше втіх.
Тільки б в осені натхнення відновити,
Тільки б пісню стоголосу не згубити!..

© Малинка (Анна Малюга), 22.04.2009 в 15:26
Свидетельство о публикации № 22042009152617-00104996 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 3, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет