Парує кава біля вікна, (Лирика / философская)

Парує кава біля вікна,
Втрачає злато старий абрикос.
І пробирає якась тишина
Наскрізно, холодно, аж до кісток

І кофеїн не рятує й на грам,
Нервує страшно отой абрикос,
І відчуваю відсутність всіх брам,
І те, що швидкість несе під відкос

Сьорбаю каву, обпікаю губи,
І абрикос зітну - заморочив.
Бо відчуваю, інакшим буде
Моє життя. Лише б не наврочить…

© Малинка (Анна Малюга), 22.04.2009 в 15:24
Свидетельство о публикации № 22042009152441-00104995 на Grafomanam.net
Читателей произведения за все время — 8, полученных рецензий — 0.
Голосов еще нет